Розпочну: цей Канів для мене був дуже неоднозначний. Вести в другого курсу сподобалось - з ними можна не кожного дня ходити, а головне здійснювати загальний контроль. Та й група загалом сподобалась, хоч інколи доводилось на них покрикувати. Але за це мені гроші платять. З першокурсниками якось менше контактував, тому повноцінно оцінити не можу, але умудритись вивести Воютюка із себе це да! Це не кожному вдавалось. І я, звісно ж, підтримую рішення  педколективу, про відміну Дня Канева в 2008 році. День Канева - це загальне свято, де можна дозволити собі трошки більше, але не можна утворювати загального студентського шабашу. Це не тому що викладачі - боги, а студенти - казна-що, а тому що неуправляємий натовп 180 молодих людей може натворити багато чого. Для тих хто не в курсі (версія з "Фінського" боку практики). В ніч перед днем Канева, черговий викладач піднімаючись по Арарату відмітив потужний потік води, який лився по сходах (враховуйте, що на другому поверсі знаходицця адміністрація заповідника із бібліотекою, комп*ютерами і т.д). На поверсі студенти обливали один одного водою, ганяли по коридору де було декілька сантиметрів води, витащили в коридор потужні колонки і т.д. Отримавши чітку інструкцію припинити і зайнятись уборкою безладу знайшлось декіілька студентів, які незважаючи на своїх однокурсників, що в позі рака витирали ганчірками підлогу і чергового викладача, продовжували грати на гітарі. Особисто мені це нагадує замашки паханів на зоні, які як відомо, фізичної роботи мають уникати - на те вони типа пахани. Тому я прихильник презумптивних мір прийнятих педрадою.
Сподіваюсь, що наступних років нічого подібного не буде, і Дні Канева теж відновляцця. Хоча... особисто в мене негарне передчуття, що "далі буде..."