lektin написал(а):А ти згадай що сам про канів говорив: - "Є що згадати, нема чого дітям розказати..."
Ну так, але ж не все так запущено. Є якісь історії і попристойніші. Наприклад чудовим цього року був підйом студіозусами Фінських митців. Оськільки перший курс сором'язливо відмовчується, то я почну першим, а як шось збрешу, то вже нехай вони поправляють.
До оборони підійшли по-серйозному. З чотирьох машин було створено загороджувальні споруди, таким чином, що до Фінляндії можна було підійти лише через кущі. В одну із машин заліг я із револьвером зарядженим шумовими патронами...
В будиночках теж все кипіло. В будинку фізруків на горище заліз відомий багатьом пан Бровко. Заліз не сам, а з відром води. Войтюк і Волкова попередньо озброїлись водяними пістолетами. Але Богдану Юрійовичу того здалось мало і тому він ще прихопив пару відер води. Жителі будинку №15, по давній традиції зайняли глуху оборону. Студенти того не зовсім пойняли, але то така давня традиція - жителів будинку №15 (в тому числі і мене) не обливають.
Гадали, що студіозуси припруться десь о шостій, але не так сталося, як гадалося. Добре, що в мене у 4:45 спрацював гідробудильник. Прокинувся я значиться, заспокоїв гідробудильник і виставив мобілку на 5:30 з розрахунку, що постійно буду переносити сигнал на 10 хв. і так собі дрімати. Тіко закрив очі, аж ось в 4:50 чую шум. Думаю, шо за фігня? Ніколи не вставали студенти в таку рань митців будити. Аж ні- таки йдуть! Але я вже лежав на задньому сидінні Сітрояна Ковальчука, попередньо опустивши вікно, в десниці затиснувши револьвер, шуіцею тримаючи сидушку переднього крісла :alkapone: Студіозуси невблаганно наближались із криками "Тіше, тіше!", на шо я їх зустрів пострілами, розрядивши майже всю обойму по Каменській (Настя, вибач, але ти була найближче) і бігом закрився в машині, бо передчував, що ще пару секунд і вікова традиція непідмоченої репутації жителів будиночку №15 на мені обірветься. Оклимавшись від перших пострілів студіозуси пішли в атаку через кущі. А було їх чоловік 30, якшо не 40! Будили жорстко! Особливо їх порадував будиночок фізруків. Перші ряди увірвавшихся були облиті водою (а можливо і не тільки водою, від Антона можна всього чекати) Бровком, що, як вже зазначалось сидів на горищі в засідці. Але на цьому все не скінчилось. Інший би на його місці закрив ляду і ліг би на ній спати, але Антону захотілось екстріму і він пропустив на горище одного студента із пляшкою води. І там вони чудненько побігали, аж поки Антона таки не облили. :fie: Нічого, зато галас здійняли такий, що відомстили соням того будинку за всі минулі образи. Тим часом Волкова відстелювалась із водяного пістолета, а Войтюк вже взявся за відра. Боролись вони мужньо, але марно - їх також облили...
Десь приблизно о цій порі на Фінляндії з'явився Вельбовець. Не знаю де його носило досі, але, мабуть, шо початок він пропустив, бо ганяв по всій Фінляндії із криками "А гдє Гарабєц?" (очевидно запам'яталися йому мої підйоми). Тим часом Гарабєц відсижувався у Сітрояні, тихенько посміюючись в прокурені вуса.
Тут студіозуси знову згадали про машини, якими так ловко забарикадувалася Фінляндія. Спершу схапили таврійоту Войтюка і занесли її в кущі (ось тіко капот, любовно розмальований мною поцарапали, нелюди). Окрилені успіхом і увірувавші у власні сили студіозуси вхапилися було за Сітроян Ковальчука (із мною всередині). Але не тут то було! Це вам не таврії в снопи складати! Тому вони зробили вигляд, шо і не збиралися її хапати, так просто покачали і стали мене викликати назовні, ніби то я не знаю чим це все закінчиться! Але шо я не з будинку №15? Тому й не вийшов, а всівся читати газетки (спасибі Вадиму Леонідовичу, шо він їх завбачливо в машині залишив). Поки я просвіщався, а студенти круг машини галасували, побачив одну цікаву картину, про яку не можу не повідати. Мокрий з голови до ніг Войтюк вирішв облити ще одну студентку. А оскільки вода на той час в нього закінчилась, то він просто поклав її на плече і поніс мочити до колонки. Чим все завершилось - не знаю, але, гадаю, було интересно...
Зрозумівши, шо я виходити не збираюсь студіозуси почали збиратись будити Версаль. Тіко вони відійшли на метрів 10, як я почав вилазити з машини. Натовп повернув назад, як той Йордан в біблейські часи. Я знову забарикадувався у самохуті. Трохи погаласувавши орда знову взяла курс на Версаль. І я знову почав вилазити! Все повторилось знову. На третій раз вже лише одиниці повертались до сітрояна з надією, якшо не облити мене з ніг до голови, то хоча б плюнути межи очі. Але що я - не з будиночку №15?
Шо там було далі - нехай добріхують першокурсники, але, кажуть, шо було весело. Зокрема мотоцик Подобайкера заховали в жіночому туалеті.
Ну, ось, дещо згадалось із цього Канева. Можливо, хтось ще щось згадає? Я то можу і далі брехати, але ж це не теятр одного актору.
