а всілякі-там спонсори знаходяться після довгих пошуків, особистих знайомств і блукання по нету?
Потрібна все ж таки реальна значимість як вченого, нехай мінімальна. Без контактів з колегами на це не вийти ніяк. Загалом, про це має дбати керівник. Звичайний - дасть шмат роботи, щоб була зроблена частина його особистої теми. Це - загальноприйнятний по всьому світі спосіб, студент так чогось навчається, але шансу на власну науку в нього нема.
Інший випадок - коли керівник дає тему з колосальною перспективою, і студент працює тільки на себе. Тут ніхто не допоможе, хіба що методично. Так мною Вервес керував.
Буржуйські магістри одразу надсилають усім авторам прохання надіслати відбитки, намагаються зконтактувати з колегами, просять вичитати рукописи статей. Це надзвичайно важливо - щоб Вашу роботу знали найближчі колеги.
Я не думаю, що реально отримати студентський грант від того ж ДААДу - оскільки там потрібне знання німецької, а от вже graduate & doctoral students невеликий шанс мають.
Бажано також мати публікації англійською мовою - ну хоч у нашому Віснику зоології (це стосується зоологів), але це не у всіх вийде з багатьох причин.
Особисто я першу справжню статтю англійською надрукував, коли мені було вдвічі більше, ніж вам зараз.
Такі справи.
Ну, а енергія - самого студента. Зважаючи на маразм кредитно-модульної системи, особисто я за студентів просто боюся. Навантажиш понад міру - і зламатися може, стрес і страх не потрапити в магістратуру великий. А потрібна повна викладка.
Отредактировано КитВасиль (2007-12-09 19:20:13)