Китайцями...Японців змиє...

Да, були золоті деньки. Десь до року 2002-го.

Та не то шоб никаюцця, просто кому приємно стояти на велелюдній позірці. Тягне десь схоронитись. А при бажанні можна і біля входу. декан все-рівно через інститут заходить. Днесь бачив мужичка який взагалі йшов по першому поверсі інституту і палив.

.
Respect! Мені також подобається весь Дарелл. Я читав його чимало ("Зоопарк в моем багаже", "Перегруженый ковчег", "Под пологом пьяного леса", "Гончие Бафута"...). Це самі яскраві. А є і ще...

Джеральд Даррелл умер в январе 1995го года. Кажется, от цирроза печени. В любом случае, алкоголизм ему здоровья не добавил.

Я, как "вдячний потомок", вспомнил алкоголизм вовсе не потому, чтоб его в этом упрекнуть. Просто печально вспоминать, почему Даррелл пил. Ведь, кроме явной генетической предрасположенности, в этом было в большой степени виновато ощущение собственного бессилия в борьбе с человеческой техно-бюрократической машиной, разрушающей и уничтожающей экосистемы. Когда я читал в биографии Даррелла (не помню автора, дома посмотрю; всем, кстати, рекоммендую) момент, когда он приезжает уже в зрелом возрасте на Корфу и видит отели и виллы там, где он ловил ужей в канаве - я вспоминал такие же свои чувства при виде любимых уголков природы где-то под Киевом или в Крыму. Тоска и злое бессилие охватывают человека. И, понятное дело, здоровья они ему тоже не добавляют. Хоть пей, хоть не пей. А на книгах Даррелла я тоже вырос. До сих пор знаю только одного человека, кому они не нравились.  Так что здесь я на стороне большинства.

А что до мёртвых - то я считаю, что если человек достоин остаться в памяти (не в связи с массовыми убийствами и разрушениями), то и относиться к нему нужно, как к человеку. И вовсе не стоит стыдиться упоминать его недостатки (тем более, что для кого-то эти недостатки могут быть и достоинствами). Другое дело, что не стоит судить ни живых, ни мёртвых. Это, как подвердит пан Чудотворец, ещё в Библии написано.

В кінці життя він не міг пересуватися...проблеми з ногами...так він пив, але від цього я менше любити його не став, як і всі його шанувальники...Якось
Він був в Росії, в якомусь заповіднику...туди його привезли щоб показати когось з копитних, але до потрібного місця потрібно було довго йти, а в Нього різко погіршився стан здоров'я...так Йому російські зоологи визвали військовий вертоліт, щоб він доставив Даррелла на місце...Даррелл потім написав, що так до нього ще ніхто не ставився...Доречі, є книга, не перекладена, "Даррелл в России", правда не знаю чи його, здається Дроздова...цікаво було б почитати...пам'ятаю з яким задоволенням читав книгу Бернгарда Гржимека "Дикое животное и человек", де Автор описує подорожі по СРСР,влючаючи південь України...
І ще одне...хто знає де дістати екранізацію "Моя семья и другие звери"? Пам'ятаю колись показували по телевізорі...але подивитись не вдалось...

Брунейский Агент, колись я почав збирати свою родословну з біографіями предків. Спочатку гадав зібрати правдиву біографію. Але коли взнав деякі цікаві подробиці, я предкам їх вибачив (хоч взагалі не мав права їх судити). Але подумалось, а прочитає мій якийсь нащадок їх "правдиві" біографії. І на що він зверне увагу? Не на те хто на десяти музичних інструментах грав і не нате хто чотири війни пройшов, а на те хто пиячив, а хто по дівках бігав. Тому і вирішив, що по давній традиції, в житіях слід писати лише позитив, бо завжди знайдецця якесь скотисько, яке нічого путнього в житті не зробило, а буде попрікати нам недоліками попередників.
Ти знаєш шо Дарел маладєц, я це знаю. Аж тут вигулькне хтось і заволає: "Та він же алкоголік!".
Для прикладу біографія Шевченка...

Дорогой Чудотворецъ, позволю себе здесь не согласиться. Я считаю, что биографии стоит писать объективно, и на то есть масса причин. Посуди сам, когда в жизнеописании мы видим один лишь позитив, у самых проницательных (или параноидных) из нас рождается мысль: "А не утаили ли биографы от нас чего тёмного?" Самые настойчивые (или незанятые) из проницательных полезут в архивы и проедут по местам боевой славы предка. Узнав же, кто с кем пил и спал, самые правдивые (или тщеславные) из настойчивых немедленно пожелают ознакомить со своими изысканиями общественность. И тут уж нужно поросить богов, дабы они дали сим правдивым такта донести эту информацию в мягком виде. Когда этого не случается, вырастает Бузина.

Но если ту же "жареную" информацию подать в какой-нибудь полуофициальной биографии со слегка комическим оттенком (да, он тоже был человек, хоть и не ровня нам простым!) или даже в официальной с упором на трагические корни всех этих "отдушин" (пил, бо не мог так жить), то просто никак не может родиться подобная "сенсация". Всё и так всем известно.

А то, что всегда нйдутся герои позлорадствовать - ну, извините, таков уж человек.

Кстати, биография Даррелла кисти Дугласа Боттинга написана именно так, со всеми его страстями и порывами. Но от этого Даррелл отнюдь не умаляется. А сама книга очень пронзительна и глубока. Всем рекоммендую.

хто сказав?

А тепер - давайте спілкуватися!!!!!

У нас на носі - Новий рік. Ну, зізнавайтеся, хто, що і кому дарує, хто що хоче отримати, хто куди їде))) це дуже цікаво)))
Ось у мене, наприклад, завжди були проблеми з новорічними подарунками. у мене просто занадто багато друзів))) і кожен Новий рік я розорююсь)))

Підкажіть, хто знає економні подарунки!!! буду дуже вдячна)))

доречі, пропоную відкрити нову тему!

а тепер про подарунки - те, що головне - увага, я знаю. Але ж.... я можу згадати усіх, кому маю щось подарувати. Та у мене просто фізично не стане сил оббігати десятки два магазинів, щоб вибрати кожному подарунок в тему. У кожного ж своє хоббі))) до того ж часто ці хоббі - не дешеві))))

Так що - проблема залишається))))))

Зіронька, дякую за классну відповідь!!! так романтично вийшло))))) я теж дуже люблю Новий рік - це також з дитинства. Він для мене є і буде "святом дива".

А щодо символіки року - відчуваю я, що треба буде усім щурів надарувати. Цікаво, живі їм сподобаються? 

усе! А щодо щурів.... Хіба що якщо відро парфумів на них вилити.....