Віктор Олегович це зпіонерив (ну, мо, ще році у 1980-му сам придумав, а потім скористався, хоч воно вже і стало народним).

З ЕНЦИКЛОПЕДІЇ слово не викинеш.

Боюся, що ми взагалі неспроможні вплинути на оточення, на стандартні стратегії його поведінки.  Адже жлобством ми називаємо базову, обумовлену інстинктами, не обтяжену етикою, поведінку. За великим рахунком, брати в супермаркеті поліетиленову упаковку і потім викидати її у смітник - теж гріх жлобства, такий як і кинути бичка на сходах, як "наїхати" на людину в черзі чи на продавця, чи на учня в школі.

Жлобство - безсмертне, і викоренити його можливо тільки разом з носієм - видом Homo sapiens. Тут я цілком солідарний з агентом Смітом.

Цю байку при мені сам митець розповідав тому самому професору. І про те, як комсомольського квитка в сортирі там же, у Білій Церкві, втопив, і про те, як солдати на полігоні ловили мух, а генерал ніяк не міг второпати, що то за едійоти з міношукачами бігають.

Та, власне, тема нашого митця не вписується в топік.

На мой взгляд, тут всё просто. У нас слишком любят навешивать ярлыки на людей. А люди - всё те же, независимо от ярлыков.

В первом случае вы просто играли в игру - кто кого. Ты бы купил за 26 - он бы выиграл, не купил - он проиграл. А обзывать друг друга можно как угодно, но это здесь ни при чём. Вы были в равных условиях и сделали свой выюор каждый.

А во втором случае, мне кажется, ты использовал один из методов борьбы с разрушением. С точки зрения нашей Секты  , борьба с разрушением оправдана. Поэтому я бы не назвал это стукачеством, хотя по сути это оно и было. Тут весь вопрос в ценностях - что для тебя и Истории более ценно. Веришь в священность частной собственности - изволь пожаловаться на друга, ворующего в маркете.

А ярлыки не стоит навешивать ни в каком случае.

А, дорогой Nefarious, воно Вам треба?? В смысле, "жизненные принципы"? Меньше принципиальности - больше лабильности. Я подозреваю, что основные принципы всё же встроены в наш биологический аппарат. Главное, с ними не сильно спорить (т.е. спорить, но несильно). А в остальном - поступать, как мыслится, а не по прецедентному праву.

Свои у каждого культурные принципы. А вот биологические (если, конечно, признавать их существование вообще) скорее одинаковые. Ну, например, что воровать нехорошо - явно доисторический принцип, что бы там христиане не говорили о Моисее. Другое дело, что культуры обходят его путём установки "украсть у врага хорошо".

И как? Помогает?

Даже несмотря на то что не пойманы, раскольниковы плохо себя чувствуют. "Не пойман - не вор" - скорее юридическая поговорка, чем моральная.

Знов-таки, повторюся. Концептуальний анігдот-притча. Пасує до всіх дзеркальних етичних ситуацій.

"- Синку, ти куди?
- На війну, мамо, - москалів бити.
- А якщо вони тебе?
- А мене ж за що? Я ж не москаль?!"

З нього витікає, що поняття "люди-нелюди" суть теж дуже відносні. Адекватність у моральних засадах обертається неадекватністю у звірячому стаді. І навпаки, розпонятка є неприйнятною в групі інтелігентних людей, котра намагається жити за мораллю, зафіксованою мудрими людьми минулих поколінь у певні принципи.

Як водиться, перемагають базові інстинкти, особливо на зламі епох, коли руйнується нормальне відтворення моралі.

Коли цивілізація руйнується, відбувається і руйнація суспільної моралі.

Молоді люди, усвідомлюючи, що вони опинилися на "кораблі дурнів" або у віверці сліпих, котрих ведуть сліпці, моментально зрікаються тих цінностей, котрим їх навчали батьки-дідусі-бабусі. Тому за борт викидаються всі цінності старшої генерації.

"Наше сердце работает, как новый мотор,
Мы в четырнадцать лет знаем все, что нам надо знать,
И мы будем делать все, что мы захотим,
Пока вы не испортили весь этот мир.
А пока - мы хотим танцевать." (В.Цой)

Передача інформації між поколіннями частково чи повністю витісняється базовими принципами організації "тусовки" ("клубу") або "банди" (у термінології Дольника) - але ці принципи нічого спільного з мораллю не мають. Найкращий згуртовуючий принцип - "не можна ображати своїх, друга треба захищати" - єдина подоба моралі в такій групі. Базовий поділ - на своїх та чужих. До чужих належать також старші, а також ізгої, що не живуть по поняттях, які існують "на районі".

На віковій межі розпаду таких угруповань (24-25 років) зв'язки між "своїми" також втрачаються - поступово, але невпинно.
("Уходят друзья, кореша, однолетки,
как будто с площадки молодняка.
Нас кто-то разводит в отдельные клетки
от некогда общего молока.
Напрасно скулю по друзьям, как звереныш,
друзей не воротишь"...  - Е.Евтушенко)

У "трудовому колективі" протистояння 25-30-річних ще більш виражене, бо тут їх конкретно гноблять і відводять нижчі щаблі у єрархії. Якщо зачатків моралі не було, то тут людина йде угору просто по трупах.

Хорошою ілюстрацією всіх цих тез може бути шлях одного дуже нам всім відомого (ну, принаймні старшим: Пейнкілеру та Чудотворцю) митця, котрий з академічно-професорської родини дуже рано вирвався на дворову "пацанську вольницю" і абсолютно зневажав усі моральні принципи, котрих надивився серед класиків української літератури доволі. Усі славили партію, дружбу народів, Леніна, Сталіна і комунізм, а самі тим часом тримали дулю в кишені і поміж собою тихенько лаяли москалів, поспішаючи настукати одне на іншого.

Проте - що виросло з відомого бунтівника, ми всі добре знаємо. Надзвичайно обдарований і продуктивний учений - з одного боку, і абсолютно безпринципне, матюкливе і хамовите створіння - з іншого. Навіть свідомого цинізму або сміливості відповідати за сказане чи зроблене - немає. Зневага до всіх "блатних нездар" і висока тарифна ставка для них же.

Злам епох призводить до того, що 1-2 покоління дітлахів виростає по дворах. Переважно без батька, або з таким батьком, у котрого моралі ніякої від народження не було. Дві-три генерації - і ми живемо у абсолютно маргінальному суспільстві, складеному "бомжами", "жлобами" та "гопниками".

Зрозуміло, що відтворення моралі не буде ніколи, аж поки ззовні хтось не залучить наймолодшу генерацію до усіляких цікавих речей, керованих старшими. Всілякі гуртки, зорієнтовані на виховання і зацікавлення маргінальних дітлахів були доволі успішним експериментом у межах соціальних програм колишнього мера Нью-Йорка Джуліані.

Спрацювало у Гарлемі! Може, і у нас колись спрацює. Але, погодьтеся, три-чотири хвилі "втрачених поколінь" - громадянська війна, сталінізм, ІІ світова, перебудова - це велике навантаження на мораль одного міста Києва.

І тому ми живемо в майже абсолютно маргінальному місті серед таких само жлобів, як і ми.

І тому відчуваємо, що жити за принципами моралі - означає бути ідіотом.

Painkiller: асіліл? букав ні многа? єслі многа, звиняйте, можна і нічитать. я крівєтко.

Отредактировано КитВасиль (2008-01-12 20:33:56)

Мабуть, так воно і є...

ЗАВЖДИ ТРЕБА ДОТРИМУВАТИСЬ ПЕВНИХ НОРМ ПОВНЕДІНКИ.
і незалежно від твого стану у суспільстві, треба шанувати оточуючих і жити за принципами моралі, тоді б наше життя було  прекрасним

Вчора шарився по парку партизанської слави (Лівий беріг),....зрозумів. що ніколи не будемо Ми цивілізованими, не будемо ми в Європі...це вже в крові...весь парк завалений сміттям,  бутилками, пластиковим посудом та іншим атрибутом культурного отдиха на пріродє...

Не в тім діло....наші люди смітять всюди чито в гопівському районі, чи на майдані....